English (en-US)

Name

Mykola Yakovchenko

Biography

Russian (ru-RU)

Name

Микола Яковченко

Biography

Родился в городе Прилуки Полтавской губернии (ныне — Черниговская область) 3 мая 1900 года. Не имея специального актёрского образования, он в 1918 году дебютировал на любительской сцене в Прилуках, впоследствии играл в театрах Симферополя, Черкасс, Лубен, Чернигова, Днепропетровска и Харькова. С 1928 года — в Киевском театре им. И. Франко (с перерывами).

В 1931-м году Николай Яковченко направляется в составе труппы новосозданного Харьковского театра революции. Сезон открылся 7 ноября спектаклем «Дело чести» (И. Микитенко). В этом же году 31-летний Яковченко сочетается браком с 21-летней Татьяной Марковной, которая выбрала его, отклонив ухаживания многих претендентов, в том числе известного актёра Виктора Добровольского. Свадьбу сыграли в Киеве на Шулявке, после чего супружеская пара выехала в Харьков. 26 апреля 1932 года у них родилась дочь Ирина.

С 1934-го года Яковченко — снова актёр театра Франко. О его возвращении Гнат Юра шутит как о «возвращении блудного сына». Актёр возвращается в театр на должность «актёр высшей категории».

С 30 сентября 1939 года по 13 марта 1940 года в соответствии с законом о всеобщей воинской обязанности Николай Яковченко проходит службу в армии, становится участником Советско-финской войны.

Восемь месяцев после возвращения (апрель 1940-го) Яковченко работает в Киевском государственном театре музыкальной комедии (основанный в 1934 году), после чего снова возвращается в театр Франко.

Основные театральные роли Яковченко — Бублик, Долгоносик («Платон Кречет», «В степях Украины» А. Корнийчука), Пененжка («Мартын Боруля» И. Карпенко-Карого), Лещ («Последний» М. Горького), Оверко («Фараоны» А. Коломийца), Распер («Делец» В. Гозенклявера) и др.

В 1943 году присвоено звание Заслуженного артиста Украинской ССР.

В театре Франко с приходом нового директора Компанийца, с целью «упорядочить творческий состав театра» для выполнения «решения Правительства о переходе театра им. И. Франко на бездотационную работу» Николая Яковченко вместе с рядом других актёров выводят за штат труппы с предоставлением повышенной республиканской премии и обещанием задействовать в творческой работе на принципах разовой оплаты.

Николай Фёдорович начинает сниматься в кино. Среди работ — Кондрат Перепелица («Максим Перепелица»), Прокоп Серко, отец Прони («За двумя зайцами»), Пацюк («Вечера на хуторе близ Диканьки»), Спирид («Вий»), дед Максим («Меж высоких хлебов»), товарищ Лопата («Королева бензоколонки») и много других.

Николай Яковченко выступает с приветствием мировой знаменитости — греческой трагедийной актрисы Аспасии Папатанасиу, которая на киевской сцене играла главную роли в спектакле «Антигона» Софокла. Сделал он это стихами на греческом языке.

Несмотря на невероятную популярность и всенародную любовь, долгое время звание «народного» Николаю Фёдоровичу не присваивают. Официально звание «народного» Яковченко получает лишь в 1970 году, за 4 года до смерти.

11 сентября 1974 года умер во время операции. Похоронен на Байковом кладбище в Киеве (9-й участок).

Ukrainian (uk-UA)

Name
Biography

Мико́ла Фе́дорович Яко́вченко (20 квітня (3 травня) 1900, Прилуки — 11 вересня 1974, Київ) — видатний радянський український актор театру та кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР (з 1970 року).

Сучасники його називали найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.

Народився в м. Прилуки (нині Чернігівська область, Україна, тоді Полтавська губернія, Російська імперія) в сім'ї помічника керуючого астраханським рибним промислом, його мама крім нього мала ще четверо дітей. Його рід має початки з донських козаків — сім'я переїхала до Полтавської губернії з-під Ростова-на-Дону, мала патріархальний уклад, тяга до мистецтва не особливо заохочувалася.

1912 року вступив до Другого Прилуцького вищого початкового училища імені Кислих. 1916 вступив до міської єврейської гімназії, де захопився художньою самодіяльністю, перші ролі представляв у гімназійному театрі. Тоді ж ґрунтовно вивчив грецьку мову.

У часи революційних подій йде на фронт. Його онук, Микола Бохонько-Яковченко: «точно невідомо, на чиєму боці він воював — за червоних чи за білих. За документами — всю війну перебував при червоноармійському санітарному поїзді. Проте з часом захоплювався, розповідаючи про кінноту генерала Шкуро; якось дістав добре приховані два Георгіївські хрести».

1918 року дебютував на аматорській сцені у Прилуках. З аматорського гуртка перейшов до трупи театру Пилипа Хмари, на той час російського, а з 1919 року — українського, потім радянського. В цей час грав у п'єсах Леоніда Андреєва — Тюха в «Савві», та підпоручник Григорій Миронов у «Днях нашого життя». З 1920 по 1927 рік працював у театрах Лубен, Прилук, Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпра, Харкова. З 1927 року — актор Київського академічного українського театру імені Франка (з перервами).

You need to be logged in to continue. Click here to login or here to sign up.

Can't find a movie or TV show? Login to create it.

Global

s focus the search bar
p open profile menu
esc close an open window
? open keyboard shortcut window

On media pages

b go back (or to parent when applicable)
e go to edit page

On TV season pages

(right arrow) go to next season
(left arrow) go to previous season

On TV episode pages

(right arrow) go to next episode
(left arrow) go to previous episode

On all image pages

a open add image window

On all edit pages

t open translation selector
ctrl+ s submit form

On discussion pages

n create new discussion
w toggle watching status
p toggle public/private
c toggle close/open
a open activity
r reply to discussion
l go to last reply
ctrl+ enter submit your message
(right arrow) next page
(left arrow) previous page

Settings

Want to rate or add this item to a list?

Login