A parable centering on an old man who lives a secluded life in the desert, alone with only his memories and photographs. His wellspring, once a source of joy and hope for thirsty passersby, is now rarely used. No longer able to find comfort in his memories, he turns all his photographs to face the walls.

Szimbolikus és melankolikus történet egy emberről, aki magányosan él a sivatag szélén. Családja már rég elhagyta, és semmi más dolga nincs, mint hogy saját, távoli emlékein töprengjen. A film 1965-ben készült, de 1987-ig be volt tiltva.

Разъехались сыновья, зарос колодец - и решил старый Сердюк, что пора умирать. Сколотил гроб и лег в него. Но приехали сыновья - встал старик, очистил колодец, разбил гроб и починил досками надколодезный сруб…

Фільм-притча. Сивочолий Левко Сердюк одиноко доживає свій вік у старенькій хаті. Дружина давно померла, діти роз’їхалися по світу і зайняті власними справами. Єдине, що лишилося у старого — його спогади про молодість, загиблого сина та життя, що минуло.