The film’s content makes no concessions to the usual expectations of Soviet audiences of the 1930s. The cast of characters is extremely unlikely in almost every conventional respect. The action involves the household of the prominent Dr. Stepanov and his young wife, Masha, who share their large and richly adorned mansion with the parasitical Fedor Tsitronov, whose presence in the household is given only the most implausible of explanations. Equally implausible is the acquaintance of the family with the young and proud Grisha Fokin, whose leadership role in the Young Communist League is never clearly defined and who is never seen engaged in any work or professional activity.

В основу образов молодых людей были положены черты идеальные. Волшебный комсомолец и строгий юноша Гриша, создающий III комплекс ГТО, комплекс моральных качеств. Его запретная любимая женщина Мария Степанова, «славянская Венера», сыгранная Ольгой Жизневой как воплощение вечной поэтической женственности, естественной как дыхание. Другая грань женственности — живая, игривая, непосредственная, симпатичная Девушка, роль которой исполнила начинающая актриса Валентина Половикова, в недалеком будущем кинозвезда Валентина Серова. А рядом с ними, словно персонажи совсем другой истории, — циничный, пошлый приживал Цитронов и респектабельный профессор Степанов, научное светило.

Гріша Фокін, юний спортсмен-комсомолець закохується у поважну жінку Марію Степанову, дружину видатного професора Юліана Степанова. Довкола цього трикутника і розгортається основна інтрига фільму, в той час, як самих головних героїв непокоять проблеми рівності людей, діалектичності кохання, свободи вибору та взагалі припустимості адюльтеру. «Суворого юнака» доволі влучно називають одним із найцікавіших, найзагадковіших та найбільш химерних радянських фільмів 1930-х років. Зафільмована в декораціях сталінського неокласицизму, які так нагадують «Олімпію» (1936) Лені Ріфеншталь, ця стрічка була знята за кіноп’єсою Юрія Олеші.