داخل قرية لبنانية نائية سئمت ويلات الحرب، تحاول النساء إنقاذ ما تبقى باستخدام أساليب غير تقليدية لمنع الرجال من الإقتتال فيما بينهم مجدداً.

Лабаки разказва историята на ливанско селище, населено както с мюсюлмани, така и с християни, но най-вече с изключително смели и изобретателни жени, решени да противодействат с всички възможни средства на надвисналата опасност от кървави религиозни сблъсъци, се състоя през пролетта на 2011 година в Кан. Подобно на Sukkar banat, филмът ще участва в надпреварата за чуждоезичната категория на наградите Оскар, представяйки Ливан.

Освен режисьор, 37-годишната Лабаки е съсценарист на лентата – написва първия вариант на скрипта през 2007 г. в разтърсения от въоръжени сблъсъци Бейрут, и изпълнява една от главните роли в нея. По времето, когато започва да разработва филма, тя е бременна и съсредоточена върху идеята да промени света по някакъв начин чрез своето творчество. През 2010 г. участва в две продукции, но само като актриса.

Una processó de dones de negre va cap al cementeri. Mentre afronta en silenci la calor del sol, estrenyen contra si les fotos dels marits, els pares o els fills, tots ells morts a la guerra. Algunes de les dones duen vel, unes altres s'aferren a una creu.... però hi ha alguna cosa que totes compartixen: el dolor que ha dut la guerra.

在坑坑洼洼的路边，一小队妇女正在向村庄里的墓地前行。她们走得很郑重，好像正在参加什么仪式。走在最前面的分别是塔克拉、艾美尔、伊冯娜、艾法芙和赛德。她们捧着自己心爱的男人的照片，行走在正午的烈日下。照片上的这些男人都在毫无意义的战争中一命呜呼，只留下自己的家眷在国内辛苦地生活。一些妇女带着面纱，一些人则背着木质的十字架。她们身着黑色的衣服，虽然来自不同的地区、不同的家庭、有着不同的信仰，但是这一路上，她们共同的情绪就是——悲伤。到达墓地门口，出现了戏剧性的一幕：这些女人主动分成了两堆，一堆是穆斯林，另一堆则是基督徒。在这个被战争常年蹂躏的国家里，这一小群妇女打出的反战的旗号，并且身体力行地做着反战的事情。从外界到内部，她们都在经历着洗礼。所幸的是，她们的信念经过了怀疑、宗教和反对之声的考验，她们的友谊存活了下来。但是，当悲剧性的事件发生后，还会不会有人继续做着反战、祈祷和平的事情呢？

Divácký hit torontského festivalu 2011 je satirickou nadsázkou obohacené komediální drama o muslimkách a křesťankách žijících v sousedské pospolitosti v jedné izolované horské vesničce a o jejich společné snaze uchovat klid a mír před politicko-náboženskými různicemi jejich manželů. (KVIFF)

I en libanesisk landsby har kristne og muslimer levet i fred og fordragelighed i århundreder. Men på det seneste er omverdenens religiøse stridigheder begyndt at brede sig til landsbyens mænd. Nu går byens kvinder sammen på tværs af religiøse skel for at stoppe voldsspiralen og genoprette freden mellem deres mænd. Det kræver både list og personlige ofre.

Het verhaal speelt zich af in een geïsoleerd Libanees dorp waar christenen en moslims vreedzaam samenleven. Het zijn de vrouwen van het dorp die er alles aan doen om dit zo te houden. Wanneer iemand een televisie aanschaft breekt de hel los. De vrouwen verzinnen allerlei plannen om de gevechten weer te stoppen.

On a remote, isolated, unnamed Lebanese village inhabited by both Muslims and Christians. The village is surrounded by land mines and only reachable by a small bridge. As civil strife engulfed the country, the women in the village learn of this fact and try, by various means and to varying success, to keep their men in the dark, sabotaging the village radio, then destroying the village TV.

Ryhmä libanonilaisnaisia yrittävät purkaa kylänsä uskonnollisia jännitteitä kristittyjen ja muslimien välillä.

Sur le chemin qui mène au cimetière du village, une procession de femmes en noir affronte la chaleur du soleil, serrant contre elles les photos de leurs époux, leurs pères ou leurs fils. Certaines portent le voile, d’autres une croix, mais toutes partagent le même deuil, conséquence d’une guerre funeste et inutile.

Ein staubiges Kaff irgendwo im Libanon. Schon ewig leben Christen und Moslems hier Tür an Tür und genauso lange kommt es immer wieder zu Konflikten, vor allem zwischen den Männern. Den Grund für das idiotische Hauen und Stechen wissen sie meist selbst nicht mehr so genau - und davon haben ihre Frauen endgültig die Nase voll! Was aber tun? Da Testosteron das Einsichtsvermögen stark herabzusetzen scheint, ist mit weiblicher Logik nicht viel auszurichten. Und so hecken die Dörflerinnen gemeinsam allerhand unorthodoxe Aktionen aus, in denen der einzige Fernseher des Dorfes, eine ukrainische Table-Dance-Gruppe und selbstgebackene Haschkekse tragende Rollen spielen. Fantasie und Entschlossenheit des konspirativen Treibens kennen bald kaum noch Grenzen und zeigen durchaus ihre Wirkung.

Ομάδες φανατικών καταδυναστεύουν ένα χωριό στη Λιβανέζικη επαρχία, που έχει χωριστεί σε μουσουλμάνους και χριστιανούς. Τη λύση θα προσπαθήσουν να δώσουν μια ομάδα γυναικών, με γυναίκες κι από τις δύο θρησκείες. Σκοπός τους είναι να κάνουν τα πάντα ώστε η περιοχή τους να μην πνιγεί στη βία.

קבוצה של נשים לבנוניות מנסה להפיג מתחים דתיים בין נוצרים ומוסלמים בכפרן.

Libano. Sulla strada che porta al cimitero del villaggio, una processione di donne vestite di nero affronta il caloro del sole, stringono a sé le foto dei loro mariti, padri o figli. Alcune indossano il velo, altre portano un crocifisso, ma tutte condividono lo stesso lutto, conseguenza di una guerra funesta e inutile. Giunto all'ingresso del cimitero, il corteo si divide in due: uno musulmano, uno cristiano.

기독교와 이슬람교가 대립하는 외부 세계와 단절된 한 마을에서 영화 ‘웨어 두 위 고’는 남자들을 지키려는 마을 여성들의 터무니없는 행동을 따라간다. 아들, 남편, 아버지를 잃은 여성들이 함께 힘을 모아 우크라이나 댄서들을 초청해 가짜 기적을 만드는 영리한 방법으로 남성들의 시선을 전쟁에서 돌리려고 한다.

Grupelė libaniečių moterų bando sumažinti religinę įtampą tarp krikščionių ir musulmonų savo kaime.

Najnowszy obraz Nadine Labaki, reżyserki kobiecego przeboju "Karmel" to ciepła i zabawna opowieść o tym, że na każdy męski konflikt, można znaleźć kobiecy sposób. Takla, Yvonne i Amale żyją razem ze swoimi rodzinami w niewielkiej libańskiej wiosce. Kiedy w ich kraju wybucha wojna domowa, postanawiają wziąć sprawy w swoje ręce. Choć dzieli je religia i zwyczaje, mają wspólny cel – okiełznać męski testosteron, przynajmniej na lokalną skalę.

"E Agora, Aonde Vamos?" narra as situações vividas pelas mulheres que habitam um vilarejo isolado no Líbano. Com uma igreja e uma mesquita dividindo a mesma região, uma série de conflitos surgem por conta das diferenças entre as crenças. Entretanto, as mulheres locais, tanto as que são cristãs como as muçulmanas, querem evitar que a hostilidade cresça e para isso usam de artifícios nada comuns.Para evitar que os homens cheguem às vias de fato e matem uns aos outros sem qualquer motivo - apenas o ódio injustificado por suas diferenças culturais - as mulheres sabotam o rádio do vilarejo, cortam a luz do local de trabalho dos homens e chegam até mesmo a destruir a única TV da região. Elas chegam ao extremo de contratar dançarinas ucranianas para distrair o público masculino! E Agora, Aonde Vamos? mostra o lado bonito da amizade entre as mulheres e a tristeza que resulta do comportamento violento e intolerante dos homens, gerando morte e dor para todos os moradores.

Um vilarejo perdido no meio do nada parece ter finalmente alcançado a paz, após várias mortes causadas pelos conflitos entre muçulmanos e cristãos que habitavam o mesmo lugar. Quando numa manhã encontram a Mesquita violada, os homens recomeçam os conflitos e as mulheres do vilarejo se juntam para tentar distraí-los e evitar mais mortes.

Под палящим солнцем по дороге к деревенскому кладбищу следует процессия одетых в черное женщин. Они прижимают к груди портреты мужей, отцов и сыновей. На одних — чадра, на других — крест, но их объединяет общее горе — траур по жертвам роковой и бессмысленной войны. У входа на кладбище кортеж делится на две части — мусульманскую и христианскую. Фильм рассказывает о несгибаемой решимости женщин, к какой бы религии они ни принадлежали, защитить свою семью и деревню от внешней угрозы. Связанные нерушимыми узами дружбы женщины проявляют чудеса изобретательности и разрабатывают хитроумные стратегии, дабы достичь своей цели — отвлечь внимание мужчин и заставить их забыть гнев и различия. Но события принимают трагический оборот… На что способны женщины, чтобы не потерять тех, кто еще остался в живых?

Un cortejo de mujeres vestidas de negro se dirigen al cementerio, bajo un sol abrasador, apretando contra su cuerpo fotos de sus esposos, padres o hijos. Todas comparten el mismo dolor, consecuencia de una guerra funesta e inútil. Al llegar a la entrada del cementerio, el cortejo se divide en dos grupos: uno musulmán y otro cristiano. En un país destrozado por la guerra, estas mujeres muestran la inquebrantable determinación de proteger a sus familias de toda clase de amenaza exterior. Con ingenio, inventando estratagemas esperpénticas, intentarán distraer la atención de los hombres para que olviden el rencor.

I inbördeskrigets Libanon går en grupp muslimska och kristna kvinnor samman över sociala och religiösa gränser för att stoppa våldet mellan deras män.

Nadine Labaki, senaryosunu yazdığı, yapımcılığını ve yönetmenliğini üstlenip rol aldığı son filminde dinsel çatışmaları ve savaşın anlamsızlığını kadınların kıvrak zekâsı üzerinden eleştiriyor. Cannes'daki dünya prömiyerinde dakikalarca ayakta alkışlanan Labaki'nin mizah ve içtenlikle dolu son filmi, hiçliğin ortasında küçük bir köyde geçiyor. Savaşın ardından yaralarını sarmaya çabalayan köylüler Müslümanı, Hıristiyanı omuz omuza birlikteliklerini sürdürmekteler. Ne var ki, dini çatışma haberleri, zaten hassas olan dengeleri bozmak üzeredir. Şiddet girdabına kapılmamaları için erkeklere hâkim olma görevini, ne pahasına olursa olsun, yine kadınlar üstlenecektir. Hem de en beklenmedik şekilde... Tam da hoşgörü ve karşılıklı anlayışa en fazla ihtiyaç duyduğumuz bu anda “Peki Şimdi Nereye?” sizin de yüreklerinize iyilik ve umut serpecek.

Зворушлива історія про жінок, які з величезною рішучістю намагаються захистити своїх односельчан від впливу зовнішніх сил, що сіють між ними чвари. Героїнь об’єднує спільна справа, а їх стійка дружба витримує випробування релігійними розбіжностями, які пронизують все суспільство. Вони виношують дотепні і часом комічні задуми, щоб переключити увагу чоловічого населення села і розсіяти ознаки міжрелігійних конфліктів.