Naples, Trajan's district. Initially it was intended for the inhabitants of the shantytowns on the seafront of Naples, who were homeless after the war. But it soon became a kind of ghetto. Alessandro and Pietro are two teenagers who film with an iPhone to tell their difficult neighborhood, their daily life, the friendship that binds them.

"Ça parle de la mort", prévient Pietro au seuil du film et d’une chanson qui, dédiée à son cousin mort sous les balles d’un gendarme, lui tirera des larmes. Le film aussi parle de la mort, parce qu’il faut "montrer les choses moches, et pas seulement les choses belles". Disant cela, Pietro dessine une authentique morale documen­taire. Car s’il est à l’image, c’est aussi lui qui tient la caméra, un smartphone ordinaire confié à lui et à son ami Alessandro par Augusto Ferrante. Léguer les moyens du film à ses personnages (ici deux adolescents du quartier de Traiano, à Naples, où la loi du crime les menace aussi sûrement que la misère) n’est pas un geste neuf en soi. Mais comme le suggère le titre du film, sa singularité vient de ce que Pietro et Alessandro se fil­ment à bout-de-bras, toujours dans le cadre en même temps que les événements qu’ils désignent.

Alessandro und Pietro sind 16 Jahre alt und beste Freunde. Sie leben in Traiano, einem Stadtteil von Neapel, der sich fest in den Händen der Mafia befindet. Ihr Viertel ist ein berüchtigter Drogenumschlagplatz. Im Sommer 2014 wurde ihr Freund Davide Bifolco dort von einem Polizisten erschossen, der ihn für einen flüchtigen Mafioso hielt. Der Filmemacher Agostino Ferrente bat die beiden neapolitanischen Jugendlichen, ihr Wohnviertel und ihren Alltag mit einem Smartphone im Selfie-Modus zu filmen. Ihre Interviews und Monologe vor dem Selfiestick zeigen, wie schwer es für jeden Einzelnen hier ist, nicht Teil der Camorra zu werden.

Napoli, distretto di Traiano. Inizialmente era destinato agli abitanti delle baraccopoli sul lungomare di Napoli, che erano senzatetto dopo la guerra. Ma presto divenne una specie di ghetto. Alessandro e Pietro sono due adolescenti che girano con un iPhone per raccontare il loro difficile quartiere, la loro vita quotidiana, l'amicizia che li lega.

Os adolescentes Alessandro e Pietro são amigos inseparáveis em Nápoles. Eles aceitam a proposta do diretor de gravarem vídeos de si mesmos com um iPhone, comentando em tempo real suas próprias experiências diárias, sua grande amizade, o bairro em que vivem e uma tragédia em comum.

Неаполь, район Трайана. Спочатку на цій околиці планували розмістити жителів неполітанскіх нетрів, які тягнулися вздовж моря і які були зруйновані під час війни. Але тимчасове житло, включаючи підвали, перетворилося в постійне, незабаром район став схожий на гетто. Алессандро і П'єтро по 16 років, вони знімають себе на смартфон, щоб розповісти про свій квартал, про своє життя і дружбу. Вони також розповідають трагічну історію свого сусіда Давида - ні в чому не винного хлопця, якого після погоні вбив карабінер.