第二次世界大战快结束了。1944年底，在解放的急促脚步中成立了许多孩子之家，专门收留那些藏匿在法国深处的无家可归的孩子们，从1945年6月以后，也开始接纳那些被流放的孩子和集中营的幸存者们。孩子又有了生活的希望。

Starting in 1944 in the wake of the Liberation and continuing into the '60s, 'houses of hope' were established to lend a semblance of continuity to youngsters orpahaned by the war. Nina's Home takes place between September 1944 and January 1946 in an orphanage housed in a chateau outside Paris. At the outset, the country residence is run by Nina who has a core population of French Jewish children whose parents are probably dead. Food is scarce. News of the Concentration Camps hasn't hit yet, but some months later, a contingent of youths arrive form the liberated camps. The children are a disparate, wild, damaged group and conflicts ensue. Nina's challenge is to help them make their first delicate moves toward the future and in the process restore all of them, including herself, to life.

Créées dans l'urgence de la Libération, les maisons d'enfants ont accueilli, dès 1944, les gamins sans famille, cachés dans la France profonde puis, dès juin 1945, les enfants déportés, survivants des camps de concentration. Des milliers d'enfants s'y sont reconstruits... L'action de notre film se déroule entre septembre 1944 et janvier 1946. En racontant l'apprentissage de l'espoir, comment revivre après la catastrophe et l'anéantissement, ce film ne parle pas du passé mais de l'avenir. C'est un hymne à la vie et au bonheur d'être vivant.

הבית של נינה (La Maison de Nina) סרט קולנוע צרפתי של הבמאי רישאר דמבו (Richard Dembo[1]).עלילת הסרט מתרחשת בבית יתומים בצרפת, בתום מלחמת העולם השנייה. זהו סיפורה של מנהלת הבית - נינה, פליטה יהודיה מסלוניקי וסיפורם של הילדים: קשיי ההיקלטות, הגעגועים, כאב הפרידה וההתמודדות עם הידיעות על גורל ההורים.הסרט זכה לציון לשבח במסגרת פרס יו"ר 'יד ושם' לשנת 2006.הסרט מתחיל בסיפור קליטתם של אח ואחות המגיעים למקום, עובר לנינה האוספת ילד מזרועות הוריו המאמצים הגויים. אולם ההרמוניה נשברת כאשר מגיעים למוסד ילדים ששוחררו ממחנות הריכוז. הילדים החדשים ממשיכים ללב

A diretora de um orfanato trabalha duro para proteger seus filhos durante a 2ª Guerra Mundial. Entretanto, o caos se instaura em sua vida quando um grupo de crianças judias, deportadas da alemanha, chega ao orfanato. com isso, ela precisa trabalhar além de todos os seus limites para estabelecer novamente a paz e a tranquilidade no local. Como consequência, todos descobrirão a importância da diversidade cultural, o valor da fé e a coragem para encarar a vida novamente depois de uma catástrofe.

Начиная с 1944 года детские дома, созданные сразу после освобождения Франции, принимали сирот и спрятанных по всей стране детей, а с 1945 года - малолетних узников концлагерей. Тысячи детей в этих домах приходили в себя после войны. Действие фильма происходит с сентября 1944 по январь 1946 годов и рассказывает о том, как к детям возвращается надежда, как они пытаются выжить после кошмара. Это гимн жизни и счастью тех, кто выжил.

Дія фільму розгортається на сході Франції з вересня 1944 і до січня 1946 року. Мадам Ніна заснувала «будинок Надії» — притулок для юних сиріт-євреїв. Наближається закінчення війни і до мадам прибуває потяг з іншими вцілілими молодими євреями з табору Бухенвальд. У пам’яті цих сиріт постійно спливають жахливі картини тортур. Живучи в «будинку Надії», діти звертаються до релігії. Ніна як може намагається відновити їх розбиті життя…